Угорські політичні кола і спецслужби наразі перебувають у стані напруженого руху після зухвалої заяви Києва про викриття розвідувальної мережі, яку, за словами української сторони, нібито вела угорська розвідка на території України
Не минуло й кількох днів, як ця інформація переросла у дипломатичне протистояння, велике-загострення якого вже починає впливати на всеукраїнські та європейські політичні процеси. Згідно з офіційною позицією уряду Віктора Орбана, оприлюдненою 9 травня, Київ намагається натягнути на себе інструменти компрометації у контексті внутрішньополітичної боротьби. Угорці стверджують, що таке звинувачення на адресу їхньої країни є свідченням зближення українських спецслужб з однією з опозиційних політичних сил – партією "Тиса". Саме остання, за інформацією Будапешта, активно підтримувала та поширювала оприлюднені в українських ЗМІ питання, що, на думку уряду, говорить про спільну працю з Києвом у рамках дестабілізаційних exploit. „Заява про викриття угорських шпигунів – це явна ознака посилення координації між українськими розвідслужбами і опозиційною партією „Тиса”, – підкреслюють у мадярському Кабінеті Міністрів. Водночас, влада Будапешта висловлює глибоку тривогу щодо таких дій, адже у новітньої історії країни ще не було прецедентів, коли внутрішні політичні актори активно співпрацювали з розвідувальними структурами чужих держав у такий спосіб. Це, на їхню думку, може свідчити про серйозні ризики для стабільності та безпеки країни.“ Більш того, у дописі відомства наголошується, що поширення інформації про викриття угорських шпигунів здебільшого було ініційоване і підтримане з боку опозиційних структур, з особливим акцентом на повідомлення, які швидко отримали міжнародний розголос і перетворилися у масштабну кампанію з дискредитації Будапешта у очах європейської спільноти. Це, за словами угорських владців, ще раз підкреслює, що “через таку політичну гру Україна і її опозиція прагнуть посилити внутрішні конфлікти”, водночас вказуючи, що ця деструктивна позиція посилює роз’єднаність у регіоні. Угорська влада також підтверджує, що її відмова постачати зброю Україні у відповідь на таку ситуацію стала ще одним фактором напруги. Як зауважують у Кабінеті Орбана, ця відмова, яка викликала різку критику з боку Києва та міжнародних партнерів, зробила Угорщину зручним об’єктом для політичних атак. Вони застерігають, що у такій ситуації тісніше співробітництво угорської опозиції з українськими силовиками є не просто тривожним – воно загрожує дестабілізувати цей регіон у довготривалій перспективі. Водночас, ініціатором дипломатичної війни стала українська сторона. Пізно ввечері Оперативна служба безпеки України зробила офіційну заяву про затримання мережі інформаторів, засланої угорською військовою розвідкою, які діяли на Закарпатті й займалися збиранням інформації щодо соціальної атмосфери та можливих сценаріїв введення у регіон угорських військових формувань. Згідно із повідомленнями, ця шпигунська мережа намагалася “промацати ґрунт”, щоб оцінити настрої місцевих мешканців у контексті можливої появи іноземних миротворчих сил, що турбують місцевих українських і угорських громад. Зазначимо, що в перший момент міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто відреагував досить обережно, запевнивши, що Будапешт ще не має офіційної інформації від Києва щодо викриття угорських агентів і разом із цим наголошуючи на викликах у відносинах із українською владою через антиугорську пропаганду, яку Київ нібито поширює. Але вже через кілька годин ситуація набула нового характеру: Будапешт, не приховуючи прагнення до вирішення дипломатичної кризи, оголосив про видворення двох українських дипломатів, звинувативши їх у шпигунській діяльності на користь українських спецслужб. На дорогах дипломатичних конфліктів між Україною та Угорщиною буквально розкручується новий виток напруженості, що може мати важливі наслідки для подальшого розвитку відносин у рамках європейського співтовариства та безпекового середовища регіону. Водночас, експерти та аналізатори вже починають говорити про те, що ситуація перетворюється у своєрідний тест на здатність обох країн знайти дипломатичні рішення та уникнути ескалації, що могла б негативно вплинути на стабільність і безпеку всього регіону.