Кремль під прикриттям історичних міфів: як російська влада виправдовує війну в Україні та розпалює антизахідну риторику – аналітика ISW
Напередодні 9 травня, трагічного та водночас святкового для російської держави Дня Перемоги у Другій світовій війні, Кремль активізував масштабну кампанію з пропаганди, використовуючи міфи та символи минулого для формування так званої "єдиної історичної ідентичності". Цей стратегічний крок має на меті прорекламувати ведення війни проти України як логічне та продовжувальне дійство героїчного шляху Радянського Союзу у у Вторій світовій, тим самим виправдовуючи нинішню агресію та створюючи потрібний інформаційний фон для підримки внутрішнього настрою російського суспільства. Згідно з даними аналітичного інституту Інституту вивчення війни (ISW), російські політики та ЗМІ послідовно використовують радянські міфи про перемогу у найжорстокішу війну ХХ століття, прагнучи трансформувати цю історичну спадщину у сучасну ідеологію, що виправдовує військову операцію нині тривалу і безпрецедентну у масштабі. Зокрема, міністр оборони РФ Андрій Білоусов 8 травня ц.р. оприлюднив статтю, у якій зробив заяву, що війна Росії в Україні увійде до історії як "подвиг" із натяком на те, що це продовження славних традицій перемог Червоної армії над нацистською Німеччиною. Білоусов підкреслив, що нинішні зусилля Росії — це не просто військова операція, а глибока історична місія, що ґрунтується на "героїчній сталості" та "славних традиціях" радянського народу, і що перемога у цьому конфлікті є "неминучою". Ці заяви є важливою частиною ширшої кампанії з формування нової ідеологічної парадигми, в якій історичні міфи про Другу світову стають інструментом інформаційної війни. Акцент на використанні радянських символів та історичних наративів активно підтримують і державні ЗМІ РФ, що ще раз підтверджує цілеспрямованість цієї ідеологічної кампанії. За оцінками аналітиків ISW, Кремль вкладає значні ресурси у формування нової державної ідеології, яка має охопити кілька поколінь росіян і служить підґрунтям для виправдання потенційних нових актів агресії — і проти Заходу, і проти будь-яких регіональних опонентів. Сам Білоусов повторює наратив, що Москва не могла інакше реагувати, окрім як розпочати широкомасштабну війну, оскільки, за його словами, ситуація у країні була "питанням життя і смерті". Це твердження є класичним прикладом використання історичних міфів для обґрунтування сучасних політичних рішень. Не менш важливою є і риторика Дмитра Мєдвєдєва — колишнього президента і нинішнього заступника голови Ради безпеки Росії, який нещодавно пригрозив європейським країнам, наполягаючи, що вони мають "пам’ятати" про беззаперечну перемогу над нацистською Німеччиною, коли підтримують Україну. Це ще один елемент масштабної антизахідної риторики, яка намагається переконати внутрішню та міжнародну аудиторію, що нинішня війна є продовженням історичного боротись за "справедливість" та "звільнення". Аналітики відзначають, що подібні меседжі є складовою частиною ширшої стратегічної концепції — стратегії "рефлексивного контролю", яка має на меті знизити рівень підтримки України в Європі через фейкові історичні наративи, демотивацію і розчарування. Це частина цілеспрямованої кампанії з розпалювання антизахідної й антивестернської риторики, яка, за задумом Кремля, має зміцнити внутрішню єдність і створити підґрунтя для можливих нових військових наступів. В цілому, активне використання міфів і символів радянської історії у зовнішній і внутрішній політиці Росії — це не просто пропаганда, а стратегічний інструмент для створення нової ідеології держави, яка здатна виправдати та обґрунтувати ймовірну ескалацію конфлікту. Враховуючи цю тенденцію, міжнародна спільнота має активно аналізувати і протидіяти поширенню подібних наративів, щоб зменшити їхній вплив на громадську думку як в Росії, так і в країнах Заходу.