Утворюється новий штрих у політичних інтригах Білого дому: небезпечний конфлікт у зоні зовнішньої політики, що виник між колишнім радником президента Дональда Трампа Майком Волцом та його оточенням щодо ставлення до Ірану
За інформацією авторитетного американського видання The Washington Post, який посилається на неназвані джерела у колі високопосадовців, сам Трамп був глибоко незадоволений позицією свого колишнього радника Майка Волца, зокрема у питанні формування політики щодо іранської проблематики. Водночас, у публікаціях наголошується, що між Волцом і ним зокрема виникали серйозні розбіжності щодо цілей і засобів застосування військової сили проти Тегерана, що відкрито суперечило «жорсткій» риториці адміністрації Трампа у Нафталівській Вірменії. Джерела з числа високопосадовців повідомляють, що ще з перших днів роботи у команді президента Волц виявляв певну схильність до конфліктів із іншими посадовцями, зокрема щодо стратегічних підходів до Ірану. За інформацією співрозмовників, він активно координував дії з ізраїльським прем’єр-міністром Біньяміном Нетаньягу, особливо перед його зустрічами з Трампом в Овальному кабінеті Білого дому. Існують дані, що ексрадник був переконаний у необхідності посилити тиск на Тегеран і підтримував ідею застосування військових методів для досягнення цілей зовнішньої політики США і союзників, зокрема Ізраїлю. Втім, саме цю позицію, ймовірно, не хотів бачити президент Трамп. У свідченнях дізнавачів і аналізах експертів наголошується, що політична гра навколо стратегій проти Ірану стала одним із причин його незадоволення Волцем. За словами джерел, напруга виникла через різницю у поглядах щодо можливого застосування військової сили, що могло серйозно вплинути на узгодженість зовнішньополітичних рішень адміністрації. Значущим епізодом у цій історії стала конфліктна ситуація навколо додавання Волца до приватного месенджера Signal, в рамках якого обговорювалися можливі військові удари по Ємену – тема, яка викликала широкий громадський резонанс і викликала дискусії про секретність і зговірливість адміністрації. Після цього у ЗМІ почали з'являтися варіанти кандидатур на посаду, що раніше обіймав Майкл Волц. Першими претендентами називалися Стив Віткофф – спеціальний посланець Трампа, і Стівен Міллер – заступник керівника адміністративного апарату Білого дому. Компроміс у внутрішньополітичних іграх був знайдений у підсумку через пропозицію посла у ООН, яку отримав Волц від голови апарату Білого дому Сьюзі Вайлс. Після короткочасних роздумів колишній радник з огляду на свої амбіції і можливості обирати позицію, як стверджували джерела, обрав саме посаду представника США у ООН. Паралельно опрацьовувалися й інші варіанти, зокрема дипломатичний пост у Саудівській Аравії, однак рішення було вынесено – Майкл Волц зосередиться на міжнародній арені у вигляді вищої дипломатичної місії. Таким чином, конфлікт навколо іранської політики у команді Трампа став одним із виявів внутрішньополітичних протиріч, які мають потенціал вплинути на зовнішню поведінку США та їхні регіональні стосунки. Водночас, ця історія підкреслює, наскільки складні і заплутані є політичні розклади у найвищих ешелонах влади, особливо коли йдеться про такі віртуальні й стратегічні вузли, як Іран, Ізраїль та Саудівська Аравія.