Індія зменшує свій урядовий рівень участі у військових урочистостях у Москві 9 травня, що стало несподіваним поворотом у дипломатичних відносинах країни з Росією, які раніше були доволі теплими і дружніми
Відомо, що у зв'язку з підвищеною напругою у регіоні та зростанням конфліктних моментів із сусіднім Пакистаном, керівництво Індії ухвалило рішення знизити рівень офіційного представництва на головному військовому святкуванні року, що відзначає перемогу Радянського Союзу у Другій світовій війні. Зокрема, Міністр оборони країни Раджнат Сінгх не братиме участі у традиційному військовому параді, який щороку збирає на красній площі тисячі військових, високопосадовців та делегацій зі світу. Індію, за попередніми даними, можливо, представлятиме заступник міністра оборони Санджай Сет, однак очевидців і дипломатичних джерел ще не підтверджено остаточно. За інформацією видання The Hindu, офіційні особи зінструктували про це, посилаючись на внутрішньодержавні міркування та стратегію уникнення зайвого висвітлення в світових медіа у контексті непростих відносин із Росією. Рішення відвідати парад у Москві ігнорує запрошення, вислане Росією саме прем'єр-міністру Нарендрі Моді — з нагоди 80-ї річниці перемоги СРСР над нацистською Німеччиною, яка є одним із головних символів історичної пам’яті для Росії та її співвітчизників. Спочатку очікувалося, що саме Моді представлятиме Індію на цьому масштабному заході, однак у зв'язку з новими політичними та безпековими викликами, його візит було скасовано. Це стало першим випадком за останні роки, коли високі індійські посадовці утримуються від участі у військових церемоніях у Москві з нагоди Дня перемоги. Заступник міністра оборони Сет, ймовірно, відкриє для Індії можливість брати участь у параді у меншому форматі, аніж передбачалося раніше, що може сигналізувати про зміну у дипломатичній політиці країни щодо Росії у цей історично важливий день. Тоді як російська влада надсилала щирі запрошення на святкування високопоставленим іноземним гостям, дипломатичний тон офіційного Індії став більш стриманим, а її керівництво відкрито заявляє про зростаючу напругу у регіоні. Цю ситуацію ускладнює і те, що політичне життя у країнах Східної Європи та Балканах також набуло своїх особливих контекстів. Зокрема, президент Сербії Александар Вучич напередодні оголошених урочистостей йшов на тектонічний розлом із власними планами щодо поїздки до Москви. Спершу він заявив про намір відвідати Росію 9 травня, з обіцяною підтримкою Путіна. Проте вже 3 травня стало відомо про його госпіталізацію до Військово-медичного госпіталю у зв’язку з серйозними проблемами зі здоров’ям, що ускладнює його дипломатичні кроки у цей період. Між тим, позиція українських керівників залишається незмінною — Україна чітко заявила, що не готова гарантувати безпеку іноземних делегацій, які за бажанням прагнуть вирушити до Москви для участі у святкових урочистостях. Заступниця головної дипломатки Європейського Союзу Кая Каллас нещодавно закликала лідерів європейських країн відмовитись від візитів до Москви 9 травня, підкреслюючи цінність солідарності із Україною і демонструючи єдність у протистоянні російській агресії. Вона та інші європейські посадовці наголошують, що головною їхньою позицією є підтримка закликів у бік дипломатії та уникнення офіційної участі у військових святкуваннях у Москві. Проте серед країн, які залишаються більш здатними ухвалювати незалежні рішення, і зважаючи на запрошення, отримані від Кремля, з’явилися й те, що викликає занепокоєння. З словацьким прем'єр-міністром Роберт Фіцо, зокрема, під час останніх публічних заяв та інтерв'ю, було обговорено можливість відвідування Москви 9 травня. Це викликає суперечливі думки і ставить під сумнів європейську єдність у питаннях політики щодо Росії, особливо напередодні чергових раундов санкційних та дипломатичних рішень у міжнародних колах. Загалом, ситуація навколо участі різних країн у святкуваннях 9 травня у Москві вступає у нову фазу, що відображає більш складний і багатополярний світовий контекст. Водночас, ці події стають лакмусовим папірцем для визначення настроїв, стратегій та політичної волі країн щодо Росії, її місця в глобальній системі та власних векторів розвитку у теперішньому світі, який все більше стає поле для складних дипломатичних маневрів і балансувань.