За даними західних розвідслужб, Володимир Путін можливо переорієнтував свої військові цілі, що має кардинальні наслідки для перебігу війни проти України
Інформація, яку наводить CNN з посиланням на неназвані джерела, свідчить про зміну стратегічного підходу російського керівництва. Замість глобального захоплення всієї України або тривалого конфлікту, нині Путін, ймовірно, концентрується на зміцненні вже окупованих територій і вирішенні внутрішніх економічних проблем країни, яка переживає одні з найскладніших часів за останні роки. Ця трансформація у підході російського лідера стала для багатьох аналітиків несподіванкою, адже ще кілька місяців тому офіційні оцінки базувалися на тому, що Путін вбачає у цій війні можливість довгострокової боротьби, здатної принести йому стратегічну перемогу — захоплення всієї України, знищення її військового потенціалу та відновлення російського впливу у регіоні. Американські та західні розвідки припускали, що у Кремлі зберігається імпульс до продовження бойових дій, оскільки ресурсів і людського потенціалу цілком вистачить для активної фази боротьби ще на тривалий час. Однак, згідно з новими даними, оприлюдненими CNN, ситуація виглядає інакше. Джерела у США припускають, що Путін може змінити свою тактику, зосереджуючись на короткострокових цілях, зокрема — утриманні захоплених територій та стимулюванні внутрішніх економічних процесів. Це підтверджується сигналами про те, що російський лідер, ймовірно, став більш схильним до пошуку компромісу або так званого "тимчасового припинення вогню", з урахуванням змін в політичній і економічній ситуації у Росії. Водночас, запевнення щодо можливої готовності Путіна йти на переговори і підписувати мирну угоду викликають у Заходу певний скептицизм. Адже офіційні особи наголошують, що найімовірніше, навіть за умов підписання угоди, Росія не відмовиться від своїх довгострокових амбіцій — відновлення контролю над максимальною кількістю українських територій, особливо тих історично і культурно важливих для російського імперського наративу. За словами високопосадовців США, це може бути тактичним кроком, здатним дозволити Кремлю обернути ситуацію у свою користь, наприклад, знявши напругу і створивши ілюзію перемир'я, при цьому зберігаючи перспективу повернення до війни у найближчому майбутньому для досягнення стратегічних цілей. Одним із таких прагнень є відновлення контролю над українською територією, особливо над регіонами, які Москва вважає "кістяками російської цивілізації". Це переконання, за словами деяких аналітиків, і є ядром довгострокових планів Кремля. Аналізуючи внутрішню політику та дипломатичні маневри Кремля, слід зазначити, що Росія може піти на потурання США та іншим західним країнам, обмежуючи свої цілі для поліпшення відносин, але водночас не відмовляючись від максималістських амбіцій. Високопоставлений європейський чиновник, який є обізнаним із цими процесами, зауважує: Москва може "підіграти" США, у тому числі і шляхом тактичного затишшя, щоб використати цей час для посилення військового і економічного тиску, мобілізації інформаційної та політичної сфери з метою досягнення кінцевих цілей у довгостроковій перспективі. Раніше цього року американські спецслужби неодноразово попереджали своїх радників, що контроль над Україною залишається однією з ключових фантазій Путіна, і він може скористатися будь-яким поспіхом нової адміністрації США для реалізації цієї мети. За оцінками розвідки, він прагне максимально використати будь-який шанс для повернення ситуації у свої руки, що з високою ймовірністю означає підготовку до нових військових дій. Постійні зміни у тактиці російського керівництва і прагнення Москви не втратити обличчя створюють додаткову напруженість і невизначеність у глобальному політичному просторі. Для України та її союзників це створює додатковий ризик — боротьба за стратегічний вплив у регіоні може знову перейти у фазу активних бойових дій, якщо Путін вирішить, що короткострокові цілі досягнуті і настав час для нової спроби розширення. Отже, ситуація залишається досить динамічною і непередбачуваною. Важливою залишається увага до нових сигналів з Кремля, а також до можливості, що саме від цих короткострокових маневрів може залежати майбутнє не лише України, а й усього регіону. Українські військові, політики та союзники повинні готуватися до будь-яких сценаріїв розвитку подій, адже ставки у цій грі — вкрай високі.