Заглиблюючись у деталі нової угоди між Україною та Сполученими Штатами, варто окремо виділити кілька ключових аспектів, що мають стратегічне значення для обох сторін у контексті енергетичної безпеки та ресурсної незалежності України
Ця угода відкриває новий етап у співпраці, поєднуючи дипломатичний, економічний і військовий напрями, при цьому зберігаючи певний баланс інтересів і партнерських зобов’язань. На перший погляд, документ представляє собою 12-сторінкову угоду, формально підписану у Вашингтоні 30 квітня чинної цього року. Для порівняння — попередній проект, що був переданий Україні у березні, мав обсяг понад 90 сторінок. Вочевидь, сторонам вдалося стисло викласти основні положення, залишивши для майбутніх технічних домовленостей деталізацію й регулювання політичних нюансів. Це свідчить про прагнення обох партнерів зберегти гнучкість і уникнути зайвих ризиків у процесі формалізації співпраці. Важливо підкреслити, що угода чітко враховує зобов’язання України щодо дотримання міжнародних стандартів і зобов’язань перед ЄС, зокрема щодо вступу до європейської спільноти. У разі виникнення будь-яких суперечностей у цих сферах, положення угоди з США підлягатимуть перегляду. Це підкреслює важливість політичної й економічної незалежності України та її прагнення зберегти стратегію євроінтеграції, не допустивши конфлікту між двома зовнішньополітичними курсами. Ще одним важливим аспектом є те, що угода не підпорядковує українські ресурси американській правовій системі цілком і повністю. Вирішення будь-яких суперечностей передбачає паритетний підхід і консультації на рівні сторін, що забезпечує баланс інтересів у ресурсних питаннях. Генеральний принцип — відсутність "права першої руки" для американських компаній у отриманні ліцензій на видобуток. Водночас, відповідно до угоди, американські фірми матимуть рівний доступ до аукціонів або перемовин на українському ринку, здобувши рівні можливості з місцевими та іншими іноземними учасниками. Що стосується власне набору корисних копалин, що підпадають під дію угоди, — мова йде про цілу низку 57 найменувань. Це включає стратегічні металеві ресурси, такі як мідь, нікель, золото, платина, а також рідкісні елементи, зокрема берилій, цезій, галій, германій, іридій, лантан, літій, неодим, індій, ітрій, пірит, радій, рутеній, та інші. У переліку також є традиційні добувні ресурси — алюміній, сурма, барит, графіт, скандій, тантал, телур, талій, олово, титан, уран, ванадій, цинк, цирконій, природний газ і нафта. Важливо підкреслити, що ця угода регулює лише нові родовища, тобто ті ліцензії, що будуть видаватися вже після набуття її чинності. Перелік копалин може бути розширений за згодою сторін, що дає можливість гнучко реагувати на геологічні відкриття та потреби ринку. Водночас, угода не поширюється на добування та доходи від інших копалин або на інфраструктуру, що залишаються поза її межами. Про інвестиційний аспект угоди — майже половина доходів, отриманих від продажу ліцензій та рентних платежів, буде спрямована у спільний фонд. Україна зможе перераховувати туди кошти, які підуть на розвиток країни та відновлювальні процеси. При цьому іноземні компанії, зокрема американські, отримують рівні можливості у здобутті ліцензій, відкриваючи доступ до аукціонів та переговорів на рівних умовах із українськими та іншими компаніями. Щодо військової допомоги, у документі зафіксовано, що США зобов'язуються надавати Україні нову зброю, боєприпаси, технології, а також забезпечувати навчання для українських військових. Інвестиції США у збройну допомогу будуть враховуватися у рамках їхнього внеску до фонду, що підтверджує стратегічний характер співпраці у сфері безпеки. Втім, у тексті угоди відсутні деякі важливі положення, зокрема стосовно управління фондом і зобов’язання США не виводити кошти з фонду протягом 10 років, а також реінвестувати 100% доходів у відновлення України. Такі норми мають бути деталізовані у майбутніх домовленостях — зокрема, у підготовлюваній наступній угоді, яку наразі още доопрацьовують. Ратифікація цієї угоди слід очікувати вже найближчим часом — як з боку України, так і з боку США. Перший віцепрем’єр Юлія Свириденко зазначила, що після підписання документ відразу почне працювати у межах інвестиційного фонду, закладаючи основу для довгої та стратегічно вигідної співпраці. Загалом, ця угода представляє собою важливий крок у визначенні ресурсної політики України, її інтеграції у глобальну енергетичну та металургійну систему, а також у питання безпеки та оборони. Співпраця з США у сфері надр має потенціал не лише для економічного зростання і залучення інвестицій, але й для зміцнення обороноздатності країни в умовах сучасних викликів. "Європейська правда" запевняє, що детальніший аналіз угоди з’явиться найближчими днями, аби громадськість і експертне середовище мали змогу зважено оцінити всі її наслідки та можливості.