У колі американської політики зростає занепокоєння щодо підходів колишнього адвоката і бізнесмена Стівена Віткоффа, який нині виконує роль спеціального посланця президента Дональда Трампа у Близькому Сході і, за деякими даними, викривляє дипломатичні канони у своїй діяльності при контактах із Росією
Високопосадовці і аналітики все частіше ставлять під сумнів його здатність ефективно і відповідально виконувати складну місію, особливо, коли йдеться про відносини з Кремлем і урядом Путіна. Повідомлення, що з'явилися у британській та американській пресі, зокрема у New York Post і "Європейській правді", викликають серйозний резонанс у політичних колах США. За словами джерел, Віткофф, який фактично виступає особистим дипломатичним посланцем Трампа у відносинах із Росією, начебто самовільно веде перемовини і навіть звертається до перекладачів із Кремля, що є різким порушенням дипломатичних стандартів та етикету. Це ставить під сумнів довіру до його ролі і викликає питання про професійну підготовку і рівень відповідальності, адже традиційно такі переговори ведуться за участю висококваліфікованих дипломатів, перекладачів та експертів, а не у конфронтаційній манері, що може посилити напруженість і ускладнити дипломатичні стосунки. Ключова ілюстрація – минулотижнева зустріч Віткоффа з російським президентом Володимиром Путіним. За повідомленнями, посадовець із Нью-Йорка у особистій розмові з лідером Кремля привітав його як старого друга, не маючи при цьому ні радників, ні дипломатів або експертів у супроводі. Весь офіційний супровід, за повідомленнями джерел, був відсутній або мінімальний, а Путін був у компанії Юрія Ушакова – його помічника, і Кирила Дмитрієва – керівника Росфонду прямих інвестицій. Це свідчить про незвичну неформальність у спілкуванні, що може нашкодити ефективності переговорних процесів, особливо у цінних і делікатних питаннях. Джон Харді, директор програми "Фонд захисту демократії у Росії", висловлює занепокоєння: "Будь-хто, хто веде переговори з Путіним, добре знає, що у таких випадках важливо мати команду досвідчених фахівців, здатних захистити інтереси США і сприяти досягненню вигідних домовленостей. А відсутність такої підтримки може призвести до несподіваних ускладнень і навіть провалу переговорного процесу". Водночас аналітики зауважують, що Віткофф, ймовірно, що старається діяти самостійно, поширюючи ті чи інші наративи Путіна та намагаючись максимально швидко просувати свої цілі, хоча при цьому його дипломатичний досвід і компетентність істотно викликають сумніви. Ще однією проблемою є те, що Віткофф у своїх висловлюваннях часто повторює і поширює офіційні наративи Кремля, що суперечить інтересам Вашингтона і його союзників. Це, зокрема, стосується його ролі у вирішенні кризи в Україні, де роль спецпосланця відведена Кіту Келлогу – американському дипломатові з питань України, і будь-яка самостійна ініціатива Віткоффа викликає критику з боку адміністрації Байдена. Експерти одностайні у тому, що Віткофф не має необхідного дипломатичного досвіду для керівництва такими складними міжнародними питаннями. В його активі – самовитримане проведення переговорів із ізраїльською та палестинською сторонами щодо припинення вогню і заручників, а також участь у переговорах щодо іранської ядерної програми. Здається, що саме такий досвід не є достатнім для ведення широкомасштабних слушних дипломатичних процесів, особливо у контексті важливих для безпеки США і світової політики конфліктів, що тривають у регіоні. Чимало експертів звертають увагу і на критику, якої Віткофф зазнав у зв'язку зі своєю роботою у сфері іранських переговорів. Колишній радник адміністрації Трампа з питань національної безпеки Джон Болтон із сарказмом наголосив, що будь-які контакти спецпосланця з Тегераном, швидше за все, є марною тратою часу, що підкреслює серйозність застережень щодо його компетентності. Не менш гостро звучить і думка щодо його роботи у напрямі українських мирних процесів – раніше увагу привертали його висловлювання про можливе включення українських територій у так звану "мирну угоду", що різко критикували українські офіційні особи і союзники, наголошуючи на неприпустимості поширення російських наративів через представництво США. Загалом, сформовані в уявленнях експертів і політичних аналітиків оцінки вказують на те, що призначення Віткоффа на таку важливу дипломатичну роль було суперечливим кроком. Його повна відсутність дипломатичного досвіду і схильність до непередбачуваних дій ставлять під сумнів ефективність його роботи у вирішенні найскладніших міждержавних питань. Більше того, активізація його діяльності у контексті глобальної політики і регіональних конфліктів викликає побоювання, що він може стати чинником дестабілізації і гальмування дипломатичних процесів у часи, коли зусилля з пошуку компромісів вкрай потрібні. У той же час багато аналітиків і політичних експертів наголошують, що цей випадок демонструє, наскільки нестабільною і непередбачуваною є сучасна дипломатія США, де іноді на керівні позиції призначаються особи, які не мають належного дипломатичного досвіду або здатності працювати у багатошарових і делікатних переговорних процесах. Водночас, вони закликають бути уважними і пильно стежити за подальшою діяльністю Віткоффа, адже від його дій залежить багато важливих геополітичних рішень, що впливають на міжнародну безпеку і стабільність.