Європейські країни зіткнулися з суттєвими труднощами у формуванні масштабних військових контингентів для стримування Росії в Україні
За інформацією авторитетних джерел, навіть з урахуванням активної підтримки, європейським арміям та урядам навряд чи вдасться зібрати до 25 тисяч військовослужбовців для створення ефективної "коаліції стримування". Це означає, що амбіції щодо формування потужної військової присутності, здатної стримувати потенційні агресії з боку Москви, залишаються наразі скоріше ідеєю, ніж реальністю. Згідно з розслідуваннями "Європейської правди", з посиланням на британське видання The Times, внутрішні перемовини між міністрам оборони та військовими керівниками континенту свідчать про низку труднощів і невпевненості щодо здатності досягти визначених цілей. Так, на неформальній зустрічі міністр оборони Великої Британії Тоні Радакін поставив нетипове питання своїм європейським колегам, чи можуть вони зібрати 64 тисячі військових для потенційної відправки на українську фронтову ділянку у разі досягнення миру та укладення відповідної угоди. Раніше у публічних заявах британські представники наголошували, що Лондон готовий надіслати до 10 тисяч військових для місій у Україні. Проте, за даними джерел, у ході наступних дискусій учасники від Європи не приховували свого песимізму. Міністри оборони констатували, що навіть з урахуванням усіх зусиль здобути більш ніж 25 тисяч військових для стримування — це вже буде максимальний результат, який у нинішніх умовах може бути досягнутий. На засіданні "коаліції рішучих" 10 квітня лідери погодилися з тим, що під час військової операції потрібно враховувати не лише кількість, але й логістичні можливості. Наступні переговори у Брюсселі стали більшою спробою з'ясувати реальні можливості країн-членів щодо комплектування необхідних військових формувань. На зустрічі міністр оборони Литви Довіле Шакалієне нагадала колегам, що Росія має у своїй армії близько 800 тисяч військовослужбовців, і ця кількість робить її однією з наймасовіших у світі. Вона підкреслила, що імітація збирання кількості у 64 тисячі — це не слабкість, а навпаки, прояв слабкості Європи в цілому. Учасники відкрито обговорювали можливість залучення так званих спеціальних сил, оскільки таким чином формальні процедурні складнощі — зокрема, необхідність отримання парламентських дозволів — могли б бути оминути. Одночасно, відомо, що низка важливих держав – зокрема Естонія, Фінляндія, Польща, Іспанія та Італія – чітко висловилися проти відправки своїх регулярних військ. Це, на думку аналітиків, ставить під сумнів масштаб і реальні можливості формування поки що задуманої "коаліції рішучих", яка повинна була б у перспективах функціонувати як своєрідний міжнародний щит. Водночас Франція повідомила, що має намір виділити приблизно стільки ж військ, скільки й Велика Британія – близько 5–10 тисяч солдатів. За даними інформаторів, близьких до британського уряду, Фінляндія та Німеччина виступають проти масштабного відсилання сухопутних військ, хоча серед керівників Берліна окремі неофіційні голоси таки допускають можливість такої кроку. Крім того, існує занепокоєння, що без участі великих країн, які мають потужну військову й економічну базу, зусилля щодо стримування можуть залишитися без суттєвого результату. В також додається, що британська армія, яка й так зазнає скорочень, і зараз стикається з браком артилерійських систем, вантажівок і інших необхідних засобів постачання, які здебільшого надходять із США. Варто також зазначити, що обговорення щодо створення потенційної "коаліції рішучих" відбувалися в контексті чуток і неофіційних повідомлень, що США у приватній бесіді запропонували гарантії безпеки для цієї міжнародної спільноти задля підтримки України. Такі сигнали підкреслюють складність і неоднозначність позицій, що склалися навколо можливості та формату найбільш активної військової підтримки. Передісторія питання: на нещодавній зустрічі у Чехії 25 квітня держави-партнери підтвердили необхідність домагатися припинення вогню, перш ніж розпочинати довгострокові переговори про мирне врегулювання. Це свідчить про те, що дискусії про масштабні військові формування і гарантії безпеки залишаються наразі у сфері прагматичних очікувань і внутрішніх домовленостей, водночас підкреслюючи важливість питання про подальший шлях до мирного врегулювання у контексті війни в Україні.