Україна готова до переговорів у будь-якому форматі, але за умови реального та тривалого припинення вогню, що стане своїм першим кроком до миру
Таку заяву зробив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, підкреслюючи, що влада країни відкриті до діалогу, але лише за тих умов, коли російська сторона проявить справжню серйозність і готовність йти складним шляхом до миру, а не просто використовувати пропагандистські й популістські заяви або робити короткочасні перемир'я, щоб "звільнити" час для святкових парадів чи зовнішніх ілюзій. У ході промови на Х V’єв – міжнародній платформі, Андрій Сибіга відзначив, що українська сторона не відмовляється від дипломатії, але не піддається на ігри Росії, яка прагне змусити світ побачити у її кроках лише зовнішню красномовність. "Україна вкотре підтверджує свою готовність до мирних переговорів у будь-якому форматі, але за цими дипломатичними жестами має стояти реальна готовність Росії до складного і тривалого шляху до миру. Ми не погодимося на короткочасні, популістські перемир'я, які служать лише для створення ілюзії стабільності та приховування сталих агресивних намірів", – наголосив міністр закордонних справ. На запитання про конкретні умови можливого початку переговорів, Сибіга зазначив, що Росія могла б продемонструвати свою серйозність, погодившись на реальне припинення вогню не менше ніж на 30 днів. Це дасть змогу сторони знизити напруження, зосередитися на діалозі та обмінятися новими дипломатичними ініціативами. За його словами, якщо Москва готова на більш тривалі рамки, наприклад, на 60- або 90-денне припинення вогню, Україна також буде відкритою до таких переговорів. "Росія повинна припинити говорити лише про свою прихильність до миру, а натомість почати діяти: беззастережно погодитися на реальне та тривале припинення вогню. І коли нарешті пригаснуть гармати – тоді з’явиться реальна можливість почати переговори будь-якого формату, що сприятиме швидшому поверненню миру на українську землю", – підсумував міністр закордонних справ. Ще кілька днів тому Кремль повідомляв про так званий "перемир'я" у зв'язку з 80-ю річницею перемоги у Великій Вітчизняній війні, яку росіяни називають Другою світовою війною. Відомо, що уряд Росії односторонньо оголосив "перемир'я" у цей важливий день, намагаючись показати світові свою "готовність до миру". Перед цим Володимир Путін оголошував ще одне «великоднє перемир’я», яке мало тривати з вечора 19 квітня до опівночі 21 квітня, наголошуючи, що окупанти дотримуються саме такого режиму припинення вогню. У Міноборони РФ представили цю ідею як жест доброї волі, за умови взаємного дотримання режиму з боку України. Проте, українська влада та військові з різних джерел повідомляли, що на практиці так званого "великоднього перемир’я" дотримувалися лише обіцянки, але бойові дії та обстріли не припинялися навіть у найвіддаленіші дні. Зокрема, президент Володимир Зеленський одразу ж заявив, що Україна відреагує дзеркально і діятиме відповідно до ситуації. За його словами, якщо Росія дійсно прагне до миру і припинить вогонь – Київ готовий розглядати такі пропозиції і продовжити перемир'я, але за умови абсолютного дотримання тиші з обох сторін. "Ми відкриті до діалогу і готові до тривалого перемир'я, але лише за умови, що ворог не порушить його і не зробить чергової провокації", – наголосив він. Але моніторингові дані та незалежні звіти, зокрема проект DeepState, підтвердили, що фактично на більшості напрямків бойові дії не припинялися, українські захисники не відчули ознак значного "великоднього перемир'я", а збройні конфлікти продовжувалися у найбільш напружених секторах. Підсумовуючи ситуацію навколо так званих "перемир’їв" та дипломатичних ініціатив Москви і Києва, можна зробити висновок, що Росія продовжує використовувати короткочасні або односторонні заяви про припинення вогню як інструмент зовнішнього політичного піару та психологічного тиску. В Україні ж залишаються твердо налаштовані на те, щоб починати діалог тільки за умови реального дотримання миру, що немовби повинно стати першочерговим і обов’язковим кроком будь-яких переговорів у майбутньому. Це ще раз підкреслює складність і заплутаність ситуації, а також високу ступінь нерозвиненості дипломатичних і довірчих відносин між державами, що воюють.