Європейський суд із прав людини поставив під сумнів законність внесення колишнього керівника Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника до публічного реєстру корупціонерів, підтвердивши грубі порушення прав його на справедливий суд, приватне життя та зазначивши, що такі дії мали нечесний мотив
24 квітня цього року ЄСПЛ ухвалив історичне рішення у справі «Ситник проти України», зазначивши, що його внесення до таємничого реєстру завдало йому значної шкоди і порушило його конституційні права і основні свободи, гарантовані Європейською конвенцією з прав людини. У рішенні суд підкреслив, що українські суди, які вирішували цю справу, повністю проігнорували важливі аргументи захисту, зокрема те, що витрати колишнього очільника НАБУ під час відпочинку були розділені між друзями, що зменшувало будь-яку ймовірну причетність до корупційних діянь. Згідно з рішенням, включення Ситника до реєстру корупціонерів мало непропорційно негативний вплив на його приватне життя та репутацію, адже така публічність триватиме й надалі, підриваючи довіру до його професійної репутації та особистої гідності. Примітно, що українське законодавство наразі не дозволяє вилучати ім’я чиновника з реєстру навіть після спливу визначеного строку відповідальності, що суперечить положенням Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема статті про погашення адміністративної відповідальності через рік. Щодо матеріальної та нематеріальної шкоди, яку зазнав Ситник, суд визнав, що визнаючи факт порушення конвенційних прав, він отримав своєрідне відшкодування, тому додаткові компенсації суд не присудив. Це рішення є важливим сигналом для українських посадовців і правоохоронних органів про недопустимість зловживань законами задля політичних чи особистих цілей. Передісторія цієї справи почалася ще у 2019 році, коли Артем Ситник втратив процес у рівненському апеляційному суді, програвши справу у Сарненському районному суді, який визнав його винним у адміністративному порушенні під час відпочинку у Рівненській області. Служба безпеки та Генеральна прокуратура тоді склала протоколи мовляв через те, що під час відпочинку, оплаченого іншими особами і без вказання суми в декларації, він порушував обмеження щодо одержання подарунків, що нібито завдало державі матеріальної шкоди у розмірі 25 тисяч гривень. Сам Ситник і заперечував ці звинувачення, називаючи адмінпротоколи необґрунтованими і висловлюючи сумнів у нейтралітеті суддів у справі. Надалі, у грудні того ж року, його ім'я з'явилося у так званому «реєстрі корупціонерів» за відповідною статтею — частиною 1 статті 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення — через начебто порушення порядку отримання подарунків. Це стало однією із підстав для офіційного обвинувачення, а пізніше — й для внесення до списків, у тому числі для публічної дискредитації на рівні державних інституцій. Нинішнє рішення ЄСПЛ стало не лише юридичним вердиктом щодо неправомірності дій українських судів та держорганів у цій справі, а й сильним сигналом міжнародної спільноти, що цінує верховенство права і недопустимість переслідувань за політичними мотивами. Відтепер будь-яке необґрунтоване втручання у приватне життя посадовців, особливо у рамках боротьби з корупцією, підлягає значній критиці та соціальному осуду, а рішення суду в Європі має вагу і потенційно здатне поставити крапку у політичних і правових домислах навколо цієї резонансної справи.