Європейський Союз готує масштабний план енергетичної диверсифікації та поступової відмови від російських енергоресурсів у контексті посилення енергетичної незалежності
За повідомленнями офіційних джерел, найбільш очікуваний документ — дорожня карта, яка визначить конкретні кроки для скорочення залежності від імпорту російського газу та нафти, вже майже завершена і має бути презентована найближчим часом. Про це заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час виступу у Лондоні, де вона наголосила, що Європейський Союз досить швидко і цілеспрямовано рухається у напрямку зменшення своєї енергетичної залежності від Росії, цілком зосереджуючись на диверсифікації джерел та шуканні альтернативних постачальників. Вона підкреслила, що вже вдалося істотно зменшити частку російського газу у структуру імпортів — з 45% у 2021 році до приблизно 18% зараз. Це стало можливим завдяки активізації закупівель скрапленого природного газу (СПГ) із Сполучених Штатів та енергетичних угод з країнами Норвегії. "Поставка СПГ з США і збільшення обсягів імпорту з Норвегії залишаються стратегічно важливими для Європейського Союзу. Це дозволяє нам суттєво знизити залежність від російського газу і забезпечує стабільність енергопостачання в умовах глобальних геополітичних викликів", — зазначила голова Єврокомісії. Щодо майбутнього плану, Урсула фон дер Ляєн не конкретизувала дату офіційної публікації дорожньої карти, але її порядок денний натякає, що цей документ може бути представлений уже 6 травня. Водночас, офіційні інституції ЄС зазначають, що розробка аналітичної та юридичної бази триває, і йдеться не лише про поступове зменшення імпорту російського газу, а й про використання різних правових інструментів для досягнення цілей. Зокрема, розглядається можливість запровадження заборони для компаній підписувати нові газові контракти з Росією або ж створення правових підстав для розірвання вже чинних договорів. Однак, раніше з боку деяких країн-членів висловлювалися застереження щодо швидкості реалізації таких заходів, з огляду на ризики для енергетичної безпеки і ринкову стабільність. Це пояснює, чому в рамках санкційних пакетів щодо РФ відмовилися від ідеї заборонити імпорт російського СПГ, натомість зосередившись на формуванні правового й політичного механізму для поступового відмови. Важливо підкреслити, що ЄС продовжує працювати над створенням гнучкої та стратегічно зорієнтованої енергетичної політики. Це включає не лише зменшення залежності від російських енергоресурсів, а й активне залучення світових партнерів для розширення альтернативних джерел постачання та інвестицій у сталу енергетику. В такій ситуації відповідальність лежить не лише на політиках, а й на компаніях, що працюють у цьому секторі, а також на країнах, що прагнуть забезпечити власну енергетичну безпеку у нових реаліях глобальної політики. Отже, майбутнє зменшення залежності ЄС від російської енергетики виглядає реалістичним, якщо враховувати вже зроблений крок, потенційні юридичні механізми та міжнародні енергетичні партнерства. З нагоди втілення цих амбіційних планів, головним завданням залишається збалансувати енергетичні потреби та політичну волю, щоб успішно пройти шлях до енергетичної незалежності у напруженому геополітичному середовищі.