ЄСПЛ визнав порушення прав ексголови Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника у процесі його судового розгляду
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зробив однозначний висновок щодо процесуального поводження українських судових інстанцій стосовно колишнього керівника НАБУ Артема Ситника. За їхнім рішенням, українські суди, котрі розглядали справу про його можливу причетність до корупційних дій, допустили порушення фундаментальних прав підсудного, захистивши його право на справедливий судовий розгляд. Це важливе рішення стане ще одним сигналом для української судової системи щодо необхідності додержання стандартів Європейської конвенції з прав людини, особливо у випадках проти високопосадовців, наближених до боротьби з корупцією. Нагадуємо, що справа, яка стала предметом розгляду ЄСПЛ, стосується провадження, порушеного проти Артема Ситника у зв'язку з підозрою в отриманні неправомірної вигоди. Згідно з тодішньою судовою постановою, у грудні 2019 року він був визнаний винним і зобов’язаний був сплатити штраф. Також його ім'я було занесено до публічного реєстру корупціонерів на невизначений термін, що спричинило значні суспільні резонанси й критику щодо прозорості та об’єктивності судових процесів у країні. Європейські судді одностайно встановили, що українська судова система порушила кілька основних статей Європейської конвенції – зокрема, статтю 6, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд, статтю 8, яка захищає право на приватне та сімейне життя, а також статтю 18, що стосується обмежень у використанні прав і свобод. У своєму рішенні судді наголосили, що під час розгляду справи в українських судах було покладенося "на суперечливі свідчення однієї особи" щодо відпустки та спектра витрат, пов’язаних із нею, не врахували абсолютну більшість аргументів захисту, а також імовірну необ’єктивність судді першої інстанції, котра, за словами ЄСПЛ, могла мати негативний вплив на перебіг справи. Одним із критичних моментів стало те, що суди не дослідили або не врахували занепокоєння Ситника щодо недостатньої неупередженості судді, який ухвалював рішення з його справи. Це, за думкою суду, є суттєвим порушенням, адже незалежність і об’єктивність судді – невід’ємні складові справедливого правосуддя. Крім того, у рішенні наголошується, що провадження проти Ситника носило не просто кримінальний чи адміністративний характер, а мало особистий аспект, який був додатковим фактором у збуренні його репутації. Ще одним важливим висновком стало те, що внесення імені колишнього керівника НАБУ до реєстру корупціонерів мали тривалий негативний вплив на його репутацію і професійний авторитет. За словами суду, таке рішення ставить під сумнів об’єктивність і справедливість таких дій, а також підриває довіру до правосуддя в Україні загалом. Зазначимо, що рішення ЄСПЛ є не лише вказівкою на внутрішні порушення вітчизняної судової системи, а й нагадуванням про необхідність дотримуватися стандартів європейської правової традиції у справах високопосадовців, особливо тих, хто бореться з корупцією. Це рішення може слугувати прецедентом для майбутніх судових процесів та стимулом до більшої об’єктивності та прозорості. На додачу, слід згадати, що минулого місяця Європейський суд частково задовольнив позов українських правозахисників Максима Буткевича і Євгенії Закревської щодо подій 2012–2013 років. Тоді режим Віктора Януковича активно перешкоджав проведенню масових протестних акцій під стінами Генеральної прокуратури, що стало одним із ключових етапів у історії українського руху за реформами та протидію тіньовій владній вертикалі. Рішення ЄСПЛ у справі проти Артема Ситника є нагадуванням владі і судовій системі України про необхідність дотримання стандартів правосуддя, незалежності суддів та врахування всіх обґрунтованих аргументів захисту у процесах, які мають визначальний вплив на репутацію та кар’єру державних діячів. Відповідальність за чесний і прозорий судочинство залишається актуальною задачею, бо від неї залежить не лише довіра громадян до судової системи, а й імідж України на міжнародній арені в питаннях дотримання прав і свобод людини.