У Польщі знову непокоїть питання історичної пам’яті та потенційного дипломатичного напруження: неподалік від популярного туристичного маршруту на південному сході країни з’явилася нова провокаційна табличка, яка може суттєво ускладнити польсько-українські відносини
Йдеться про могилу українських вояків Української повстанської армії (УПА), розташовану на похованні в селі Монастир у гміні Горинець-Здруй, що у Підкарпатті. Це місце вже давно є предметом суперечок та політичних дискусій через історичний характер меморіалу та його символіку. Джерело інформації — портал "Злубачова" ("zlubaczowa.pl") та видання "Європейська правда". Саме там опубліковано репортаж із ситуації, яка швидко набирає обертів у польському інформаційному просторі: на похоронному пагорбі знову з’явилася табличка провокаційного змісту, що стосується українських визвольних формувань і їхньої ролі в історії регіону. Цей інцидент став першим після тих, що траплялися раніше, зокрема у 2015 році та 2020 році, коли вандали цілеспрямовано руйнували меморіал або спотворювали його символіку. Перший напад відбувся у 2015 році — тоді невідомі особи розбили табличку з іменами упівців, перефарбували хрест у кольори польського прапора та замінили українську символіку на польську. Цей акт вандалізму тоді викликав глибоке занепокоєння української громадськості та дипломатів. У 2020 році історія повторилася: меморіал було практично знищено, а уламки похованої конструкції викинули в яму. Однак згодом українська громада встановила нову пам’ятну дошку, на якій двома мовами — українською та польською — повідомлялося лише про братську могилу українців, що загинули у ніч з 2 на 3 березня 1945 року під час бою з радянськими військами. Втім, цей варіант викликав неоднозначну реакцію: українська сторона вважала, що на меморіалі повинні бути зазначені конкретні імена, а не тільки загальні слова. Ще недавно пам’ятний знак залишався без значних змін, доки не з’явилася нова табличка. У ній, або скоріше — на ній, яку встановили у останній час, українських воїнів УПА названо винними у терорі й геноциді щодо польського, українського й єврейського населення. Текст закликає до християнського прощення, але водночас не ховає прагнення до засудження: "Прощення не означає забуття, але зцілення болю". Це нагадування є, мабуть, натяком на складність історичної спадщини, яка досі не залишає байдужими обидві сторони. Зміни помічені і на самому хресті — там тризуб було замінено на християнський символ, що може бути розцінено як символічний жест по обидва боки конфлікту. За попередніми даними, слідство в справі порушено: ця табличка встановлена без відповідних дозволів, а поліція міста Любачів вже розпочала розслідування. Як повідомила представниця місцевої поліції Маржена Мрочковська, правоохоронці приїхали на місце, задокументували факт змін і нині з’ясовують, хто саме причетний до цього акту провокації. Це вже не перший випадок, коли місце згадки про українських вояків стає епіцентром дипломатичних та історичних суперечок у регіоні. Варто згадати, що українські політики і дипломати давно тримають питання щодо встановлення та обліку поховань українських героїв на території Польщі у полі зору. Україна наполягала та вела переговори стосовно відновлення таблиць і пам’ятних знаків, зокрема у Монастирі. Першим кроком стала згода Києва на відновлення ексгумацій, однак, як з’ясувалося, у процесі реставрації меморіалу досі не було створено належного списку імен, що викликало обурення як з боку української сторони, так і з польського політичного кола. У січні голова Міністерства закордонних справ Андрій Сибіга підкреслював, що питання оновлення меморіалу у Монастирі залишається актуальним і знаходиться у порядку денному уряду. За його словами, Україна вимагала належного вшанування української пам’яті на польській землі, і цей процес має пройти відповідно до міжнародних та історичних стандартів. В цілому, ця новина з поля бою історії та пам’яті засвідчує, що тема українсько-польських відносин залишається складною та спірною. Провокаційні дії навколо меморіальних комплексів, що вшановують героїв, неодмінно впливають на політичну ситуацію та міждержавний діалог. Водночас, питання пам’яті та історичного минулого залишаються важливою складовою двостороннього співробітництва і потребують зваженого підходу, щоб уникнути нових конфліктів на духовному й політичному рівні.