За даними Інституту досліджень війни (ISW), Кремль активно формує та посилює риторику, яка може свідчити про намір затягнути військовий конфлікт із НАТО та підготувати суспільство до довгострокових бойових дій
Відповідно до аналізу, російська влада системно переосмислює наративи, які раніше використовували для виправдання агресії проти України, прагнучи ще глибше мілітаризувати громадянське суспільство країни і створити передумови для можливої широкомасштабної війни з Заходом. Це зусилля виглядають частиною довгострокової стратегії, покликаної зміцнити військовий патріотизм і підкріпити ідеологічну основу для нових ескалацій. Одним із елементів такої інформаційної роботи є різке посилення націоналістичних меседжів і спроб зобразити Україну якимось наддержавним агресором. Зокрема, мілітаризацію суспільства підсилює постійне зрощення історичних наративів Радянського Союзу із сучасною риторикою Кремля. Наприклад, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на недавній прес-конференції звинуватив Євросоюз у розпалюванні "неонацистської ідеології" в Європі і заявив, що Москва зробить усе можливе для її викорінення. Його слова підсилюють ідею про те, що Росія більше ніж будь-коли прагне утвердити історичну правду про перемогу у Великій Вітчизняній війні, щоб протистояти поширенню міфів та пропаганди Заходу. Аналітики відзначають, що таким чином Кремль прагне не лише зміцнювати внутрішню єдність, але й створювати негативний образ Західних країн у свідомості росіян, тим самим підвищуючи рівень підтримки мілітарних кроків. Окрім того, Володимир Путін і його найближче оточення визначають у своїх заявах поняття "денацифікація", яке відходить корінням до історії, та трактують його як необхідність зміни українського режиму та встановлення проросійського уряду — сценаріїв, що використовуються для виправдання війни. З черговим підтвердженням цієї тактики стала нещодавня заява Путіна, він знову звинуватив Україну у контролі над "нацистськими елементами" та наголосив на необхідності перемогти їх у рамках "вечної боротьби проти нацизму". Це, за оцінками експертів, є класичним прикладом використання історичних міфів для підживлення внутрішнього патріотизму та легітимації військових дій. Водночас, Кремль дедалі частіше застосовує ту саму тактику, що й у минулому, — звинувачуючи сусідні країни, зокрема Фінляндію, Естонію та Молдову, у намаганнях контролю та відвертому втручанні у їхню незалежність. Все це спрямоване на підготовку громадської думки та створення інформаційного поля для можливої нової хвилі агресії на рівні міжнародних відносин. Ще одним важливим аспектом у цій інформаційній кампанії є пропозиція Кремля до української сторони щодо короткочасного "великоднього перемир'я". Проте, за оцінками Збройних сил України та аналітиків, будь-які домовленості мають бути абсолютно прозорими, офіційно погодженими і включати жорсткі моніторингові механізми, адже наразі це здебільшого прикриття для відновлення сил і підготовки наступних ударів. Українські військові та урядові кола продовжують наголошувати на систематичних порушеннях російськими окупантами прав релігійних громад на окупованих територіях, зокрема зусиллях щодо переслідування християнських церков. Водночас, Україна закликає міжнародну спільноту бути пильними щодо кремлівських спроб посилити експансіоністські наміри через інформаційні провокації і військові дії. Щодо ситуації на полі бою, російські сили зробили певний просвіт у Курській області та біля Торецька перед початком озвученого Великоднього перемир'я. Однак, незважаючи на формальні стоп-рахунки, бойові дії тривають, а українські захисники наполягають на обережності, щоб не потрапити у пастки та зберегти контроль над ситуацією. Отже, в умовах, коли Кремль прагне затягнути конфлікт і створити ура-патриотичний настрій у власному суспільстві, одним із ключових інструментів залишається інформаційна війна і постійне переосмислення історичних наративів, щоб виправдати свої наміри та зміцнити позиції на міжнародній арені.