Розкриття секретних даних у чатах Signal: що приховують високопосадовці США
У новому епізоді з серії скандалів, пов’язаних із безпекою та конфіденційністю верхівки американського уряду, з’явилися нові подробиці щодо того, як високопосадовці ділилися чутливою інформацією у приватних месенджерах. ЗМІ отримали інформацію, що міністр оборони США, Піт Гегсет, вів закритий груповий чат у застосунку Signal, у якому були його родичі – дружина та брат, а також особистий адвокат. І у цьому самому чаті чиновник обговорював важливі військові операції та стратегії, зокрема щодо атаки на єменських хуситів. Повідомлення, що просочилися до ЗМІ, базуються на джерельних свідченнях та аналізі кількох анонімних співрозмовників агенств Reuters і CNN. Відповідно до них, цей чат був створений під час гострих парламентських слухань, що розглядались у процесі затвердження кандидатури Гегсета на посаді міністра оборони. Зазначається, що груповий чат ніколи не мав формального статусу військового планування або таємної комунікації — у ньому обговорювали адміністративні питання, обмінювалися думками щодо порядку денного та стратегії, і в ньому було понад 10 учасників. Проте, за даними джерел, навіть після того, як Гегсет офіційно отримав свою посаду, він зберігав доступ і продовжував використовувати цей чат для передачі інформації. І вже після призначення він ділився подробицями про операції, що викликали суттєві сумніви та занепокоєння серед аналітиків і політичних опонентів. Зокрема, у цьому чаті йшлося про детальний розклад авіаударів у регіоні, що згодом стало предметом пильного аналізу й навіть публікації у журналі The Atlantic. Виявилось, що редактора журналу, Джеффрі Голдберга, випадково включили до окремого чату Signal, де обговорювали військові секрети. Джерела із числа міжнародних і американських журналістів повідомляють, що у розмовах обговорювали не лише стратегічний план нападів, а й часові рамки та логістику операцій. Це підсумувало під питанням безпеку держсекретів та рівень контролю за обігом такої критичної інформації. Навіть представники оборонного відомства висловили сумнів у здатності Гегсета зберігати довіру та стабільність у цій посаді після появи таких відомостей. У відповідь на витоки, речник Пентагону, Шон Парнелл, категорично заперечив будь-яке існування секретної інформації у згаданих чатах. Через соцмережу X (колишній Twitter) він заявив, що всі обговорення були публічними і нешкідливими, а поширена інформація є наслідком спроби опозиційних людей дискредитувати міністра. Парнелл наголосив, що журналістські матеріали базуються виключно на свідченнях незадоволених колишніх співробітників, чиї мотиви залишаються сумнівними. Білого дому також відреагували на цю історію: його представниця, Анна Келлі, зауважила, що нібито є спроби з боку колишніх чиновників і «інформаторів» перекручувати факти для послаблення адміністративної роботи президента. Вона підкреслила, що gi ще раз підтверджують – офіційної секретної інформації в тому чаті не було, а будь-які заяви про інше є частиною інформаційних спекуляцій. Передісторія цієї історії тісно переплітається з низкою інших скандалів і кадрових змін у найвищому ешелоні американської оборони. Зокрема, на тлі розслідувань і поширення витоків відбулися масові звільнення високопосадовців у Пентагоні: керівника апарату заступника міністра оборони Коліна Керролла, радника Гегсета Дена Колдуеллу, а також заступника керівника апарату Даріна Селніка. Водночас, деяких чиновників чекає перекваліфікація — наприклад, керівника апарату міністра Джо Каспера готують до нової посади, щоб не втратити їхній досвід і компетенцію. При цьому скандали не обмежуються тільки оборонною сферою. Відомо, що у надзвичайно напруженій політичній атмосфері адміністрація Трампа теж потрапила у гучний скандал після того, як радник з нацбезпеки Майк Волц і його команда створили кілька чатів у Signal для координації зовнішньополітичних та безпекових ініціатив. На цих платформах обговорювали важливі питання щодо України, ситуації у Газі, політики на Близькому Сході, Африці та Європі, що викликало широке несприйняття та критику з боку опозиційних сил і експертів. Загалом, ця низка подій ще раз підкреслює, наскільки вразливою є система юридичної та військової безпеки США у XXI столітті. Відкриття та витоки внутрішніх документів через зручні, але іноді ненадійні месенджери, ставлять під сумнів здатність державних інституцій тримати інформацію у секреті. Водночас високе командування починає усвідомлювати – контроль над приватними діалогами та обговореннями залишається важким завданням у цифрову епоху, і масштабні кадрові перестановки та внутрішні розслідування вже не залишаються виключно внутрішньою справою відомства.