Візитна картка дипломатичних ігор Кремля: “Великоднє перемир’я” Путіна як політична та пропагандистська стратегія
В історичних хрониках сучасної Росії все частіше фігурують дії Володимира Путіна, що все більш нагадують шахові ходи, спрямовані на зміцнення власної позиції на міжнародній арені. Останній епізод — оголошення короткочасного "Великоднього перемир’я" — став яскравим прикладом такої дипломатичної гри, що має на меті максимально мобілізувати внутрішню підтримку і створити додатковий інформаційний фон для внутрішньополітичних цілей Кремля. Звідки з’явилася ідея щодо "перемир’я"? За повідомленнями дипломатичних джерел, увага до цієї події зросла вже після того, як адміністрація колишнього президента США Дональда Трампа погрожувала повністю відмовитись від зусиль з пошуку дипломатичного компромісу щодо війни в Україні. У відповідь Путін у ніч з 18 на 19 квітня зробив несподіваний крок, оголосивши про "великоднє перемир’я", яке тривало б усього 30 годин — з вечора 19 квітня до півночі 21 квітня. На перший погляд — коротка й нічим не унікальна ініціатива, але саме вона стала можливістю для Москви отримати кілька важливих дипломатичних та пропагандистських переваг. Оглядачі наголошують, що цей хід Кремля слугує не стільки реальним прагненням до миру, скільки усвідомленою спробою показати свою готовність до стабілізаційних заходів і водночас зафіксувати свою позицію у виснажливому конфлікті. "Заява Путіна — це лише короткочасна тактична дія, яка дозволяє йому позиціонуватись як лідера, що бажає миру, — зазначає старший науковий співробітник Центру Карнегі Росія-Євразія Тетяна Станова. — Це дає можливість Кремлю пограти на ілюзіях української та світової аудиторії, водночас не жалкуючи про відхід від своїх довгострокових цілей, які передбачають вирішення "корінних причин" війни". З'ясувалося, що сама по собі ідея короткочасного "перемир’я" не нова, і саме під час цьогорічної весни уряд України вже погоджувався на двотижневу паузу у бойових діях — з намаганням знайти дипломатичний компроміс. Проте, на відміну від Києва, Кремль відкидає ідею повної зупинки воєнних дій без врахування його інтересів, посилаючись на те, що Росія наразі здобуває переваги на полі бою і не готова йти на поступки, які могли б послабити її позиції. Відпружуючи від ідеї повного припинення вогню, Москва підкреслює, нібито, свою прагматичну позицію з урахуванням поточного розкладу сил. Незадовго до оголошення перемир’я, державний секретар США Марко Рубіо в ефірі відкрито заявив, що Вашингтон готовий залишити спроби дипломатичного врегулювання, якщо за кілька тижнів ситуація не покращиться. Це підкреслює, що американсько-російські переговори перебувають на межі оточення, а санкції та дипломатичний тиск поки що залишаються основними інструментами щодо досягнення цілей у цьому конфлікті. Наступного ранку після оголошення "Великоднього перемир’я" Путін офіційно його підтвердив, заявивши, що режим припинення вогню поширюється на всі активні бойові дії, і обіцяв дотримуватися його, якщо Київ теж виконає аналогічні умови. Окрім того, у міністерстві оборони Росії запевнили, що їхні війська дотримаються режиму, знаючи, що крупні операції, які нині тривають на фронті, ніяк не припинять діяльність. Офіційний Київ про цей крок відповів стримано. Президент Володимир Зеленський наголосив, що Україна здійснюватиме дзеркальні дії, однак, за його словами, на деяких ділянках фронту тим часом тривають російські обстріли й атаки артилерією. За даними незалежних спостережних організацій, зокрема моніторингового проекту DeepState, по суті "великоднє перемир’я" виявилося порожнім звуком: на більшості напрямків українські військові не зазнали затишшя, а бойові дії й далі тривають у ближньому та середньому діапазонах сил. Політологічна спільнота вже аналізує цей хід Кремля, визначаючи його швидше політичною та пропагандистською грою, ніж реальною ознакою намірів досягти довгострокового миру. Гадають, що Москва прагне створити ілюзію неухильності своїх зусиль і підсилити внутрішню підтримку саме в період, коли війна продовжує виснажувати обидві сторони і виснажує міжнародний підтримувальний тиск. Як би там не було, ця коротка "нічия" є ще одним цінним інструментом у дипломатичному арсеналі Кремля — нагадування світу про те, що Москва залишається гравцем із високим ступенем маневреності, здатним швидко реагувати та змінювати тактику залежно від обставин, що виникають у контексті війни в Україні. І поки світ спостерігає за цим іграшком, реальна роль і цілі Кремля залишаються серйозною загадкою для аналітиків і дипломатів усього світу.