Загроза визнання контролю Росії над Кримом у рамках потенційної мирної угоди: що приховує Вашингтон?
За інформацією авторитетного агентства Bloomberg, Сполучені Штати можуть розглянути можливість офіційного визнання контролю Росії над анексованим Кримом у разі підписання майбутньої мирної угоди між Москвою та Києвом. Це — досить несподіваний сценарій, який відкриває нові горизонти у дипломатичних переговорах щодо конфлікту на сході України та гуманітарного становища у регіоні. За словами джерел, які побажали залишитися неназваними, адміністрація Дональда Трампа має намір зробити таку поступку з метою швидшого закріплення результатів переговорів і створення передумов для довгострокового миру. Деталі, що викликають особливий інтерес, свідчать про те, що цей потенційний крок — сигнал намірів американського керівництва якнайшвидше закінчити війну, адже раніше Трамп разом із держсекретарем Марком Рубіо вже наголошували на готовності припинити посередницькі зусилля, якщо переговори зуміють виявитися без просування. "Такий крок може піддати під сумнів міжнародне право та існуючі договори, що забороняють силовим шляхом захоплювати чужі території", — вказує Bloomberg. Для Росії та Володимира Путіна це стало б справжньою стратегічною перемогою. Третій президент РФ послідовно домагається міжнародного визнання незаконної анексії Криму, яка більшість держав світу вважає порушенням міжнародних норм і суверенітету України. Згідно з інформацією агентства, пропозиція США наразі ще не є остаточною та потребує додаткових консультацій із українською стороною, що зважено на тлі неприйняття такого сценарію Європейським союзом. Бачення британських та європейських союзників ясно: будь-яке визнання незаконної анексії може серйозно підірвати зусилля щодо підтримки цілісності та суверенітету України. У цьому контексті, політики західних країн наголошують, що без головної умови — припинення бойових дій з боку Росії — будь-які переговори будуть безуспішними. Гарантії безпеки для України, без яких важко уявити справжню стабілізацію, мають стати невід’ємною частиною будь-яких домовленостей. Співрозмовники Bloomberg підкреслюють, що перехід до мирних переговорів у Парижі та Лондоні заснований на залученні Франції та Великобританії до формування так званих "сил заспокоєння", завдання яких — сприяти стабілізації ситуації в Україні й створити умови для майбутнього відновлення країни. Передісторія цієї дипломатичної гри досить насичена. У четвер, 17 квітня, у Парижі відбулася важлива зустріч української делегації з високопосадовцями Франції, Німеччини й Великої Британії. Основна тема — повне припинення вогню, створення багатонаціонального контингенту та гарантії безпеки для українського народу. У цей же день до столиці Франції приїхала американська делегація, очолювана держсекретарем Марком Рубіо та спеціальним посланцем президента США Дональда Трампа Стівом Віткоффом, що підкреслює важливість українсько-західного діалогу на тлі тривожних перспектив. Наступного дня, 18 квітня, Рубіо під час брифінгу наголосив, що питання миру в Україні потрібно вирішити вже найближчими днями. За його словами, США мають інші пріоритети та готові відмовитися від зусиль у дипломатії, якщо швидких результатів не вдасться досягти. Трамп у свою чергу висловив готовність зняти підтримку мирних процесів, якщо один із учасників конфлікту ускладнить переговори настільки, що це зробить їх неможливими. Очільник Білого дому натякав, що головна стратегії — це прагнення швидко закріпити перемир’я, однак усе ж таки попереджає, що будь-який остаточний погоджувальний документ, зокрема й щодо статусу Криму, залежить від подальшого розвитку ситуації на полі бою та дипломатичних консультацій. Якщо ж узагальнити ситуацію, то цілком очевидно, що для Трампа пошук компромісу з Росією з урахуванням російської анексії Криму — важлива дипломатична мета, яку він готовий підтримати, щоб зменшити напруження в регіоні та закріпити результати в дипломатичній площині. Втім, роздратування української сторони й європейських партнерів щодо перспектив визнання контролю Росії над Кримом залишається серйозним викликом для подальших переговорів та міжнародної стабільності. Відтак, порядок денний нині залишається досить напруженим і відкритим для нових ходів із невизначеними наслідками.