Україна повертає додому з-під окупації ще дев’ятьох своїх дітей, які з перших днів російської агресії опинилися в заручниках у тимчасово захоплених регіонах

Цей символічний крок став черговим підтвердженням непохитної волі українського суспільства та держави повернути своїх громадян, особливо найуразливіших — малечу, яка постраждала від воєнних дій і репресій. Операційна директорка ініціативи Bring Kids Back UA Дарія Зарівна повідомила, що серед звільнених дітей — 14-річний Дмитро, історія якого глибоко вразила всіх, хто знайомий із його випадком. За її словами, його будинок розташовувався поблизу вогневих позицій російських окупантів, а постійні звуки стрільби та вибухів стали для хлопця та його родини справжнім життєвим випробуванням. Обставини ускладнювали й те, що у шкільні роки Дмитро був змушений співати військові пісні російських військових та навіть метати гранати — такі ганебні навантаження нав’язували йому окупаційні служби, а частину однокласників, за інформацією Зарівної, відправили до військових таборів, де їх навчили методам боротьби та ідеологічній пропаганді, зокрема з використанням кадрів вагнерівців. Це — жорстока реалія тих часів, коли навіть діти піддавалися культурі насильства та пропаганди. Додатковий привід для радості — повернення маленької Катерини, яка пережила непрості пологи, а її мати була змушена отримати російський паспорт, щоб отримати необхідну медичну допомогу. За словами Зарівної, інакше їй би відмовили у медичній опіці через особливий статус окупаційної влади. Ця історія чітко ілюструє, скільки беззахисних людей — дітей та матерів — постраждали від так званої «руського миру», коли навіть критичний медичний огляд чи допомога ставали справжньою боротьбою за життя. Ще одним із звільнених є 9-річний Стас — хлопчик із великою волею і внутрішньою силою. Зарівна повідомила, що, незважаючи на погрози та переслідування з боку вчителів і співробітників ФСБ, він відмовився брати участь у провокаційних заходах, зокрема — не співати російський гімн і не долучатися до мілітаризованих вшанувань. Цей приклад особистої позиції і мужності є яскравою ілюстрацією того, що навіть у найскладніших умовах українська дітвора зберігає внутрішню свободу і гідність. Процес повернення дітей із окупаційних територій продовжується, і кожен такий випадок додає впевненості у тому, що Україна здобуде довгоочікувану перемогу — поверне своїх громадян додому та відновить справедливість. Вони — символ стійкості і незламності української нації, її бажання жити у вільній та незалежній країні, де кожна дитина має право на безпечне й щасливе майбутнє.